Управління лунками після видалення зубів чи імплантації

Управління лунками після видалення зубів чи імплантації

Використання біоматеріалів з різною кінетикою ремоделювання.

Клінічний випадок , наданий
доктором Франческо Рао Дженовезе
Приватний лікар у місті Барселона
Поццо ді Готто, Італія
info@studiodentisticoraogenovese.it

 

         Після видалення зуба в альвеолярному відростку відбувається процес резорбції, який у найсерйозніших випадкахможе призвести до атрофії та завадити подальшій остеоінтеграції імплантату. Цьому процесу можна протидіяти,
заповнивши постекстракційну лунку кістковим замінником відповідно до техніки збереження гребеня. Трансплантат використовують для того, щоб запобігти зменшенню альвеолярного гребеню, а також, щоб гарантувати найкращі умови для остеоінтеграції імплантату та збереження рівня периімплантатної кістки з часом. Крім того, при виборі слід також враховувати можливість того, що він може сприяти загоєнню тканин.
      На сьогоднішній день поки незрозуміло, чи повинен біоматеріал, який буде використовуватися для ефективного збереження гребеню, виконувати роль простого утримувача місця, що має ефективний остеокондуктивний ефект, щоб потім якомога довше залишатися в лунці, або як замінник кістки фізіологічно перетворюватися в новоутворену кісткову тканину для сприяння остеоінтеграції імплантату. Наприклад, останній випадок може бути кращим при двохетапній імплантації- час другої операції відомий і не надто довгий після вилучення.

Матеріали

           

Процедура, описана в цьому клінічному випадку, передбачає використання двох різних замінників кісток: кістковий замінник кінського походження у кортикально-губчатих гранулах (Bioteck), отриманий ферментативним  видаленням антигенів за допомогою ексклюзивного процесу Zymo-Teck, та біоматеріал бичачого походження, у губчатих гранулах, отриманий в результаті термічної обробки.

Ці два біоматеріали відрізняються за своєю кінетикою реконструкції або деградацією: кістковий замінник, що обробляється ферментативно, є загалом фізіологічним, тоді як термооброблений біоматеріал бичачого  походження однозначно повільніший.

В контексті процедури, описаної нижче, обидва біоматеріали після трансплантації були захищені мембраною перикарда (Heart, Bioteck); ця мембрана, хоча і розсмоктується, зберігає тривимірну структуру природних волокон, з яких вона складається. Отже, має значну стійкість до тяги, може бути зшита і діє як бар’єр протягом значно більш тривалого часу (3-4 місяці), на відміну від мембран, отриманих із сухожильного або шкірного колагену, які діють кілька тижнів.

 

Рис. 1 – На панорамному знімку можна спостерігати уражені зуби 4.6 та 4.7 та імплантат у місці 3.6 без протезування

 

Рис. 2 –  трансплантація біоматеріалу кінського походження в лунки на ділянках 4.6 та 4.7.

 Рис. 3 – розміщення мембрани перикарда для покриття трансплантованих лунок.

  Рис. 4 – Шов. Лоскути на ділянках 4.6 та 4.7 закриті не повністю.

 Рис. 5 – Загоєння м’яких тканин перед другою процедурою.

 Рис. 6 – Повторне відкриття ділянок 4.6 та 4.7: зовнішній вигляд регенерації надзвичайно задовільний; залишкових гранул біоматеріалу не спостерігається.

Результати 

Пацієнтка скаржилась на труднощі з жуванням та була невдоволена естетичним виглядом її зубів. Об’єктивне обстеження показало численні невідповідні та інфільтровані реконструкції та лікування кореневих каналів, що не  підлягає відновленню.

Зокрема, зуби 4.6 та 4.7 були зруйновані, і рекомендоване лікування передбачало видалення та реабілітацію імплантатів, встановлених пізніше, після процедури збереження гребеня. Крім того, на місці зуба 3.6 був встановлений імплантат без протеза, розміщення якого порушило всі принципи протезованої керованої хірургії.

Рекомендувалося його видалення, ще раз з подальшим розміщенням на декількох етапах нового імплантату після реконструктивної регенерації кісток. Виконано атравматичне видалення зубів у місцях 4.6 та 4.7. Постекстракційні лунки заповнювали біоматеріалом кінського походження, а потім покривали мембраною перикарда; клаптем частково закривали краї тканин, щоб сприяти регенерації тканин шляхом вторинного натягу.

Імплантат на ділянці 3,6 видалили, а місце хірургічного втручання заповнили трансплаттаом бичачого походження, а потім захистили ідентичною мембраною перикарда, як і раніше. Краї ясен були закриті. Другу процедуру провели через чотири місяці. Тканини в місцях 4.6 та 4.7 потовщені та добре кератинізовані; можна було встановити два остеоінтегровані імплантати з крутним моментом вище 70 Нсм. На місці 3.6 тканина була здоровою, але тоншою з  піднебінної сторони; спостерігалась присутність біоматеріалу, який ще не розчинився, а також менша щільність кісткової тканини (D4 за Мішем). Тим не менше, був встановлений імплантат. Два імплантати в місцях 4.6 та 4.7 були відновлені через п’ять тижнів; стосовно 3.6, було вирішено зачекати відповідний час, перш ніж встановлювати протез. 

Рис. 7 – Тунель імплантату на ділянці 4.7 та вже встановлений імплантат на ділянці 4.6.

 Рис. 8 – Два імплантати в місцях 4.6 та 4.7 після встановлення

  Рис. 9 – Повторне відкриття 3.6; гранули нерозчиненого матеріалу все ще видно. 

 Рис. 10 – підготовка імплантаційного тунелю в місці 3.6.

 Рис. 11 – Контрольний панорамний знімок після встановлення імплантату 

  Рис. 12 – Кінцеве протезування 4.6 та 4.7.

Відвідайте сайт www.bioteckacademy.com, щоб ознайомитись з іншими клінічними випадками та отримати доступ до постійно оновлюваної наукової літератури.